Кафедра біотехнології і мікробіології - Національний університет харчових технологій

КАФЕДРА БІОТЕХНОЛОГІЇ І МІКРОБІОЛОГІЇ

ФАКУЛЬТЕТ БІОТЕХНОЛОГІЇ ТА ЕКОЛОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ, НУХТ Спеціальність 162 «Біотехнології та біоінженерія»

Перші випускники-біотехнологи

Ногіна Таїсія Михайлівна

 Я працюю в Інституті мікробіології і вірусології ім. Д.К.Заболотного НАН України з 1971 року після закінчення навчання у Київському технологічному інституті харчової промисловості. Спочатку я займала посаду інженера, потім старшого інженера, а після захисту кандидатської дисертації у 1981 році, молодшого наукового і з 1992 року – старшого наукового співробітника відділу фізіології промислових мікроорганізмів. У 2000 році за рішенням Вищої атестаційної комісії України отримала вчене звання старшого наукового співробітника. Сферою моїх наукових інтересів є фундаментальні питання систематики та екології актинобактерій, дослідження біосинтетичного потенціалу цих мікроорганізмів та можливості їх практичного використання в біотехнологіях очищення довкілля від нафти, нафтопродуктів та інших токсичних речовин органічного походження.

Далі інтерв’ю

Семенова Олена Іванівна

1. Чому Ви вступили саме до Київського технологічного інституту харчової промисловості (нині Національний університет харчових технологій)? Чому Ви обрали спеціальність інженер-технолог мікробіологічних і вітамінних виробництв?

Ще в школі мене дуже приваблювали  такі дисципліни як біологія і хімія, також цікавила і мікробіологія. Підчас навчання у старших класах я брала участь у міських і Республіканських олімпіадах з хімії. Моя мрія була вступити до Національного університету ім. Тараса Шевченка. Саме у цей час у Київському  технологічному інституті харчової промисловості відкрилась нова спеціальність – «Технологія мікробіологічних і вітамінних виробництв», на яку я без вагань вирішила вступати.

2. Що особливо Вам запам’яталось із студентського життя?

Найбільше запам’яталось мені доброзичливе відношення і висока кваліфікація наших викладачів. До сих пір, я пам’ятаю з якою зацікавленістю слухала лекції з технічної мікробіології, які читала Слюсаренко Тамара Платонівна. Також мені подобались заняття по технології мікробіологічних виробництв, які проводила Єльчиць Світлана Володимирівна. Мені запам’яталась виробнича практика, яку я проходила на Київському пеніциліновому заводу (нині ПАТ «Київмедпрепарат»), в цеху по виробництву стрептоміцину. Вражень від практики було багато, адже тоді ми працювали  на робочих місцях. Це допомогло мені краще опанувати технологічний процес. Отримані на практиці знання я використала при виконанні дипломного проекту.

Іванов Володимир Миколайович

 Родился в с. Черниговка Приморского края 23 ноября 1950 году и переехал вместе с родителями в 1963 году в Киев. В 1967 году закончил среднюю школу г. Киева и поступил в Киевский технологический институт пищевой промышленности (ныне Национальный университет пищевых технологий) на факультет бродильных производств, специальность технология микробиологических и витаминных производств, который закончил с отличием в 1972 году и   получил звание Инженер-технолог микробиологических и витаминных производств.

 С 1972 года работал в Институте микробиологии и вирусологии имени Д. К. Заболотного Академии наук Украины. В 1978 году защитил кандидатскую диссертацию, в 1987 году – докторскую диссертацию по микробиологии и биотехнологии. С 1988 года по 1996 год работал заведующим отделом  технологии биосинтеза Института микробиологии и вирусологии Aкaдемии наук Украины, а с 1996 года – профессором Национального Университета им. Т.Г. Шевченка, Киево-Могилянской Академии, а также университетов в Азии и США.

Поводзинський Вадим Миколайович

Киевский технологический институт пищевой промышленности, Киев, ул. Владимирская 68. Студент с 1967 по1972 г.

Диплом после окончания института - инженер технолог микробиологических и витаминных производств.

Самые замечательные люди, которые были и есть для меня  примером преподавателя, в правильном понимании этого определения – компетентность и честность, «Царство им небесное и вечная память»:

Шестаков Семен Дмитриевич – основатель нашей специальности.

Кирова Кира Александровна – заведующая кафедрой.

Слюсаренко Тамара Платоновна – пример, того как нужно себя строить

Анистратенко Вадим Алексеевич – прекрасный лектор

Поляченко Михаил Маркович - пример интеллектуала и интеллигента

Мой руководитель диплома – Сергей Романович Тодосийчук

Аспирантура по специальности «Процессы и аппараты пищевых производств».

Самое важное на  этом этапе  - работа с двумя знаменательными людьми:

Стабников Всеволод Николаевич

Лобода Павел Петрович

Стабнікова Олена Всеволодівна

 В 1972 году поступила в аспирантуру на кафедру микробиологических и витаминных производств Киевского технологического института пищевой промышленности, которую закончила в 1975 году. С этого времени работала на кафедре микробиологических и витаминных производств (ныне кафедра биотехнологии и микробиологии) вначале ассистентом, затем старшим преподавателем, затем доцентом до 2001 года. Кандидитскую диссертацию защитила в 1978 году.

 За годы работы подготовила и опубликовала более 40 научных статей в украинских и более 30 в международных журналах, являюсь  автором 7 патентов, в том числе 1 патента США, автором двух монографий и 4 глав в книгах, подготовила 5 кандитатов наук, два из которых (Грегирчак Наталья Николаевна и Красинько Виктория Олеговна) продолжают работу на кафедре, руководила международным проектом (участники страны Великобритания, Франция, Польша и Украина) «Биотехнология селенообагащенных продуктов питания» по программе ИНКО-Коперникус, за научные достижения в области биологии совместно с Ивановым Владимиром Николаевичем была награждена в  в 1993 Премией  Президиума Академии Наук Украины им. Акад. Заболотного, дважды награждалась премией фонда «Відродження».

Головач Тетяна Миколаївна

1.  Розкажіть, будь ласка, про особливості навчання на кафедрі мікробіологічних та вітамінних виробництв (нині кафедра біотехнології і мікробіології).

Програма навчання була дуже насичена: від вищої математики, біохімії до «сопромату», процесів і автоматів. Навчання мало своєю особливістю те, що була набрана лише одна група із 25 чоловік і усі дівчата. Багато лекцій начитували тільки для нас, коли ми сиділи у напівпустих аудиторіях.

2. Що особливо Вам запам’яталося з студентських років?

Висококваліфіковані інтелігентні викладачі. Запам’яталися, Тамара Платонівна Слюсаренко, Світлана Володимірвна Єльчиць.

3. Чи виходило поєднувати навчання з активним відпочинком?

Звичайно. Це Дніпро і Карпати і Дениші і Крим і «стройотряд». Плавання та спортивна гімнастика…

4.  Чи задоволені Ви вибором своєї професії? Скоріше так.

 

Карлаш Юрій Васильович

Студентство

Чесно скажу, що ще навчаючись у школі я планував вступати до Ленінградського кораблебудівельного інституту, бо займався в гуртку судномоделювання. Але в останній рік навчання в школі я захопився статтями про досягнення в галузі технічної мікробіології, які широко публікувалися в ті часи в доволі популярному науково-технічному журналі «Наука и жизнь». Ця інформація змінила мій вибір і я почав шукати – де і хто готує фахівців такого профілю? Виявилось, що у колишньому Радянському Союзі, лише два вищих навчальних заклади почали готувати майбутніх інженерів-біотехнологів – це кафедри мікробіології Київського технологічного інституту харчової промисловості (нині – НУХТ) та Московського технологічного інституту харчової промисловості. Звісно, я обрав Київ і у 1969 році подав документи до вступу в КТІХП на спеціальність «Технологія мікробіологічних та вітамінних виробництв». Конкурс був страшенний – десь до 15 чоловік на місце, бо набиралась лише одна група 25 чоловік тай підготовка абітурієнтів була на дуже високому рівні – майже усі були або медалістами, або відмінниками навчання. Вступні іспити включали в себе три усні випробування математика, фізика, хімія та один письмовий – українська мова та література. Мені вдалося успішно скласти ці іспити і з 1 вересня 1969 року я став студентом КТІХП. Оскільки ця спеціальність була нова, вчитись доводилось не лише студентам, але й викладачам – важко, але цікаво. Практично були відсутні підручники та посібники з багатьох технологічних дисциплін і викладачі готувались до лекцій в бібліотеці, опрацьовуючи масу журнальних статей як вітчизняних, так і закордонних. Крім того, на той час коли я став студентом КТІХП серед старшокурсників у нас був лише третій курс, і відповідно запитати про те, як робити курсові проекти, тим паче дипломний проект, не було у кого. Лише високий професіоналізм та завзятість наших викладачів дозволила нам подолати ці труднощі і отримати високій рівень знань, яким я і до нині користуюсь. Практику доводилось проходити на небагатьох існуючих дослідно-промислових підприємствах, які були розкидані по усьому Радянському Союзі. Так переддипломну практику я проходив у лютому 1974 року на Уфімському нафтопереробному заводі (Башкірія) у дослідно-промисловому цеху по виробництву білково-вітамінних концентратів, де у якості субстрату для культивування кормових дріджів Candida utilis використовувались рідкі парафіни нафти як відходи нафтопереробки. Завдяки дружній підтримці інженерно-технічних працівників цеху, які всіляко допомагали нам студентам-практикантам опрацьовувати важку для сприйняття технічну документацію, мені вдалося написати та оформити дипломний проект, який я успішно захистив і отримав диплом з відзнакою за спеціальністю «Технологія мікробіологічних та вітамінних виробництв».

Пирог Тетяна Павлівна

Дорога до НУХТу

Ще навчаючись в школі (а я закінчувала середню школу у Нововолинську – інтернаціональному шахтарському містечку у Волинській області, розташованому за 7 кілометрів від кордону з Польщею), я знала, що моя майбутня професійна діяльність буде пов’язана з хімією. Починаючи з 7 класу, це був мій найулюбленіший шкільний предмет. Під час навчання в старших класах я була переможцем міських та обласних олімпіад з хімії, учасником і призером Республіканських і Всесоюзних олімпіад. Завдяки цьому, закінчуючи школу, я вже мала запрошення на вступ до Університету ім. Т.Г. Шевченка на хімічний факультет і, власне кажучи, була впевнена, що саме там і буду навчатися. Проте дуже часто у нашому житті якийсь випадок чи випадкова зустріч можуть круто змінити як плани на майбутнє, так і саме майбутнє. Так сталося і зі мною. У липні 1975 року я приїхала у Київ здавати документи на хімічний факультет Університету ім. Т.Г.Шевченка. На той час у Київському інженерно-будівельному інституті (нині Київський національний університет будівництва і архітектури – прим. автора) навчалася моя старша сестра. І одна з подруг моєї сестри розповіла про нову перспективну спеціальність, яку опановують її однокласники у Київському технологічному інституті харчової промисловості (КТІХП, нині Національний університет харчових технологій – прим. автора). І це виявилась спеціальність «Технологія мікробіологічних і вітамінних виробництв». На відміну від теперішнього часу, у 17 років мене було досить легко переконати, і кількох годин інформації виявилось достатньо для того, щоб здати документи не в Університет ім. Т.Г.Шевченка, а у КТІХП. Проте в приймальній комісії мене чекала перша несподіванка. Я була впевнена, що на цю спеціальність профілюючим предметом буде хімія. Тоді золотим медалістам достатньо було здати на 5 балів один профілюючий предмет, аби стати студентом бажаної спеціальності. Але виявилось, що профілюючим предметом на нашу спеціальність була математика, до того ж ще й усна. Тому наступний місяць був присвячений вивченню теоретичної математики: формули, гіпотези, доведення теорем і т.д. І 1 серпня 1975 року я успішно, на 5 балів, здала математику та стала студенткою нашого, тоді ще Інституту.

Мартиненко Олена Іванівна

Мартиненко Олена Іванівна – старший науковий співробітник лабораторії модифікації структури біологічно активних речовин відділу регуляторних механізмів клітини Інституту молекулярної біології та генетики НАН України. 1978 р. закінчила Київський технологічний інститут харчової промисловості за фахом "Технологія мікробіологічних та вітамінних виробництв". Кандидат біологічних наук (1988), старший науковий співробітник (2003), доцент (2004).

Сфера наукових інтересів – вивчення впливу стресових факторів (низькі дози радіації, умови мікрогравітації, хімічні агенти тощо) на структурно-функціональний стан генома еукаріотів. Брала участь у виконанні пріоритетних науково-дослідних проектів, міжнародних грантів, загальнодержавних та міжнародних космічних програм, зокрема, у спільному українсько-американському експерименті «Шаттл-97». Працювала у лабораторії гравітаційної біології NASA (Космічний центр ім. Кеннеді. США, 1996 – 1997) та у Науковому центрі Інституту експериментальної ботаніки (Чеська Республіка, 2002).

Автор понад 50 наукових праць, у тому числі 8 патентів та 1 навчального посібника.

Учасник більш ніж 20 міжнародних та вітчизняних наукових з'їздів, симпозіумів та конференцій.

Поєднує науково-дослідну роботу з педагогічною діяльністю у Національному університеті харчових технологій, працюючи доцентом кафедри біотехнології мікробного синтезу. Нагороджена Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України (2004). Відмінник освіти України (2007).

 

Ви знаходитесь тут: Про кафедру Перші випускники-біотехнологи