Серед обшарпаної одноманітності старих будиночків Подолу на дев’ять біло-синіх поверхів височіє футуристична будівля заводу «Фармак». Будівля ця – неприступна фортеця, в стінах якої застосовуються найбільш передові технології та обладнання серед усіх фармацевтичних підприємств України. І хоча відвідувачів центрального корпусу зустрічають саморозсувні прозорі двері, гостинний хол зі зручними диванами та кавові автомати, завод «Фармак» дійсно є фортецею, яку справедливо можна порівняти з секретними військовими базами. Фотографування будівлі ззовні та всередині без дозволу заборонено. Вхід до цехів тільки через тимчасові перепустки, які до того ж дають дуже обмежене пересування і не дозволяють зайти не те що в інші цехи, а навіть в їдальню. Навіть сама виробнича практика для практикантів, здобувачів 4 курсу спеціальності 162 «Біотехнології та біоінженерія», почалась зі знайомства із службою безпеки «Фармаку», читання суворих правил, застереження проти промислового шпіонажу та підписання купи документів про нерозголошення. Але такі заходи безпеки є виправданими, адже найцінніший ресурс нашого часу – знання і технології, а оскільки «Фармак» є флагманом фармації, інші фармацевтичні фірми, в тому числі європейські, нерідко намагаються підгледіти технології «Фармаку».
Зобов’язавшись не розголошувати жодних секретних даних, практиканти були екіпіровані в одноразовий одяг та проведені до виробничих цехів. Бачили і розвантажувально-завантажувальний цех, де привезені матеріали автоматичним пристроєм переносять з дерев’яних піддонів на пластикові, а продукцію з пластикових на дерев’яні, і цех повітропідготовки, де шалено ревуть велетенські потужні компресори, і цех водопідготоки, і цех виготовлення небул, і багато інших цехів. І кожен з них – унікальний і неповторний, але спільною рисою всіх цехів є застосування повітряних шлюзів з вищим тиском у більш чистій зоні і нижчим у менш чистій, адже «Фармак» тримає оборону не тільки від конкурентів, але й від контамінантів, оскільки навіть препарат, виготовлений за унікальною надсучасною рецептурою, може бути зіпсований потраплянням у нього сторонньої мікрофлори. І проходячи крізь автоматичні повітряні шлюзи, серед футуристичного інтер’єру та величі надсучасних промислових машин, мимоволі задумуєшся про космічні кораблі та орбітальні станції і ще сильніше мрієш про дві речі – полетіти до зірок і працювати на «Фармаку».
Здобувачі 4 курсу бакалаврату спеціальності 162 «Біотехнології та біоінженерія» Володимир ВЕРБІЯН, Антоніна БОЙКО
